Ш. Перро. Червона шапочка

Одна з найулюбленіших казок нашого дитинства - Червона шапочка, вона не тільки зацікавить Вашого малюка, але і пояснить йому чому не можна відкривати двері незнайомцям.

Червона шапочка

Жила-була маленька дівчинка. Мати любила її без пам'яті, а бабуся ще більше. До дня народження внучки подарувала їй бабуся червону шапочку. З тих пір дівчинка усюди в ній ходила. Сусіди так про неї і говорили:

-Ось Червона Шапочка йде!

Якось раз спекла мама пиріжок і сказала доньці:

- Сходи-ка, Червона Шапочка, до бабусі, віднеси їй пиріжок і горнятко масла да дізнайся, чи здорова вона.

Зібралася Червона Шапочка і пішла до бабусі.

Йде вона лісом, а назустріч їй - сірий Вовк.

- Куди ти йдеш. Червона Шапочка? - Запитує Вовк.

- Іду до бабусі і несу їй пиріжок і горнятко масла.

- А далеко живе твоя бабуся?

- Далеко, - відповідає Червона Шапочка. - Он у тому селі, за млином, в першому будиночку з краю.

- Гаразд, -говорить Вовк, -я теж хочу провідати твою бабусю. Я по цій дорозі піду, а ти йди по тій. Подивимося, хто з нас раніше прийде.

Сказав це Вовк і побіг, що було духу, по найкоротшій доріжці.

А Червона Шапочка пішла по найдовшій дорозі. Йшла вона не поспішаючи, по дорозі зупинялася, рвала квіти і збирала в букети. Не встигла вона ще до млина дійти, а Вовк вже прискакав до бабусиного будиночка і стукає у двері:
Тук-тук!

- Хто там? - Запитує бабуся.

-Це я, внучка ваша, Червона Шапочка, -відповідає Вовк, - я до вас в гості прийшла, пиріжок принесла і горнятко масла.

А бабуся була в той час хвора і лежала в ліжку. Вона подумала, що це й справді Червона Шапочка, і крикнула:

- Дерні за мотузочку, дитино, двері і відкриється!

Вовк смикнув за мотузочку - двері й відкрилися.

Кинувся Вовк на бабусю і разом проковтнув її. Він був дуже голодний, бо три дні нічого не їв. Потім закрив двері, ліг на бабусину постіль і став чекати Червону Шапочку.

Скоро вона прийшла і постукала:
Тук-тук!

- Хто там? - Запитує Вовк. А голос у нього грубий, хрипкий.

Червона Шапочка злякалася було, але потім подумала, що бабуся охрипла від застуди, і відповіла:

- Це я, внучка ваша. Принесла вам пиріжок і горнятко масла!

Вовк відкашлявся і сказав тонший:

- Дерні за мотузочку, дитино, двері і відкриється.

Червона Шапочка смикнула за мотузку-двері й відкрилися. Увійшла дівчинка в будиночок, а Вовк сховався під ковдру і каже:

- Поклади-но, внучка, пиріжок на стіл, горнятко на полицю постав, а сама приляж поруч зі мною!

Червона Шапочка прилягла поруч з Вовком і питає:

- Бабуся, чому у вас такі великі руки?

- Це щоб міцніше обійняти тебе, дитино.

- Бабуся, чому у вас такі великі вуха?

- Щоб краще чути, дитя моє.

- Бабуся, чому у вас такі великі очі?

- Щоб краще бачити, дитя моє.

- Бабуся, чому у вас такі великі зуби?

- А це щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!

Не встигла Червона Шапочка і охнуть, як Вовк кинувся на неї і проковтнув.

Але, на щастя, в цей час проходили повз будиночок дроворуби з сокирами на плечах. Почули вони шум, вбігли в будиночок і вбили Вовка. А потім розпороли йому черево, і звідти вийшла Червона Шапочка, а за нею і бабуся - обидві цілі й неушкоджені.

Наступна ▶
Ефективне вивчення англійської мови з дитинства